Година розмови замість місяців помилок

Наставник потрібен не для натхнення й не для контролю. Він потрібен для того, щоб ви не платили власними грошима й роками за помилки, які хтось уже зробив до вас і може описати за годину.

Це найдешевше, що можна отримати на старті будь-якої нової справи. І найчастіше проігнороване.

Принцип, який варто застосувати до кожного великого рішення

Перш ніж зробити щось велике або радикально нове, варто знайти провідника в цій темі та порадитися з ним.

Ідеться про рішення, ціна помилки в яких вимірюється роками або серйозними грошима: нова для себе професія, іпотека, переїзд в інше місто, велика покупка, звільнення з роботи заради власної справи.

У кожній із цих тем поруч є люди, які вже мають потрібний досвід. Вони пройшли те, куди ви тільки заходите, і здебільшого готові розповісти, як це виглядало насправді — без глянцю й без обіцянок.

Що саме дає одна розмова

Механізм простий: ви домовляєтесь із людиною, яка вже зробила те, що ви плануєте, і протягом години ставите питання. Не «як мені жити», а конкретні: скільки це коштувало насправді, що виявилось зайвим, де були втрачені гроші, чого бракувало на старті.

Така розмова економить три речі:

• гроші — на рішеннях, які виглядають розумними лише зсередини незнання;
• час — на етапах, які можна пропустити зовсім;
• нерви — на проблемах, про які ви будете попереджені заздалегідь.

Є й четверте, менш очевидне. Коли ви порадились із правильними людьми, то, заходячи в нову для себе спіраль розвитку, дієте набагато впевненіше та рішучіше, бо вже маєте уявлення, на що можна опиратися, і не йдете наосліп.

Як це виглядає на практиці. Команда, що збиралась відкривати інтер'єрну фотостудію, поїхала в сусіднє місто до власниці такої самої студії й годину ставила питання. Поїздка заощадила гроші, час, енергію й нерви — і кілька помилок, яких без неї точно не оминули б. Або менший масштаб: багаторічні роздуми про купівлю конкретної машини закриваються двома розмовами з тими, хто на ній їздить, — з'ясовується, що вона хороша як друга машина у власному будинку, і питання знімається саме собою.

Чому більшість цього не робить

Заважає не брак часу й не сором. Заважає внутрішня позиція.

Є люди, закриті до нового, — у внутрішній позиції «експерта». А є люди у внутрішній позиції «студента», які відкриті до нового та готові слухати й навчатися.

Позиція «експерта» коштує дорого. Коли людина вже вважає себе КИМОСЬ, у неї легко й непомітно на голові може вирости корона. Хтось частково здогадується, що его непомітно обплутало розум і гординя вже застилає очі, але більшість цього не відчувають.

Як позиція «експерта» виглядає на грошах

Найкраще її видно там, де результат неможливо приховати.

Якщо в людини проблеми з грошима й вона в позиції «експерта», то вона розповість вам про війну, слабку економіку, тупих клієнтів, жадібного роботодавця або невідповідальних співробітників. Гординя та закритість просто не дозволяють подивитися на ситуацію інакше.

Навіть якщо в такого «експерта» купа боргів і постійний фінансовий стрес, він усе одно думатиме, що діє правильно, — а от якби не ці люди.

Життя «експертів» дуже складне: у ньому постійно потрібно пояснювати й виправдовуватися, чому в тебе немає результатів, і перекладати відповідальність на когось іншого. Це принизливо та важко. Механіка тут та сама, що й у будь-якій забуксувалій сфері: пояснити результат обставинами простіше, ніж чесно подивитись на власний внесок у нього.

Як звучить позиція студента

Людина в позиції «студента» з тими самими проблемами з грошима буде готова шукати рішення. Вона часто говорить: я не знаю; я в цьому питанні некомпетентний; цього я ще не пробував; а що б ви зробили на моєму місці?

Відкритість приводить до того, що вона радиться з іншими людьми, вивчає різні джерела — і за десять-п'ятнадцять годин такого дослідження розуміє, що бюджет це класна річ, що її дохід залежить повністю від неї та її особистих зусиль і що важливо не тільки скільки ти заробляєш, а й те, скільки ти витрачаєш і куди.

Далі все відбувається швидко: людина вивчає тему, ухвалює нові рішення, і фінансова ситуація починає налагоджуватися.

У «студентів» життя набагато простіше, тому що вони не дозволяють короні рости на голові та для них отримати потрібні результати важливіше, ніж бути правими. Вони спокійно відкидають его й навчаються, замість того щоб видавати готові відповіді та виправдання.

Наставник не обов'язково має бути людиною поруч

Провідника не завжди вдається знайти особисто, і це не привід зупинятись: чужий досвід сьогодні доступний як ніколи.

Кожен за бажанням може купити книгу, переглянути відео або прочитати статті з будь-якого питання, що його цікавить. Вчений, підприємець чи автор може витратити сорок років на дослідження якогось питання й описати найважливіше у книзі, яку ми прочитаємо за місяць і за яку заплатимо кілька доларів. Кілька десятиліть тому такого доступу не було ні в кого: щоб дізнатися відповідь, треба було спершу знайти людину, яка її знає, — і не факт, що вона знаходилась.

Це і є найдешевша форма наставництва з усіх, що існують.

Чому ж тоді так мало людей нею користуються? Інтернет умовно безкоштовний, а люди не цінують те, що дістається їм легко.

Інвестиції у знання приносять найвищі дивіденди

Кілька годин на нормальному занятті здатні показати, що значна частина вашої роботи досі робилась зовсім неправильно. Відкриття неприємне — і найцінніше з усіх можливих: без нього ті самі помилки повторювались би ще роками, і кожен наступний рік коштував би дорожче за попередній.

Саме тому час і гроші, вкладені в навчання, повертаються не поступово, а стрибком: змінюється не швидкість роботи, а її напрямок.

Як обрати провідника

• Носій досвіду, а не носій думки. Питати треба того, хто вже зробив, а не того, хто про це читав. Різниця стає видимою на третьому питанні: у першого є деталі, у другого — загальні слова.
• Не одного. Одна розмова — це одна історія з усіма її випадковостями. Картину дають дві-три.
• Конкретні питання, підготовлені заздалегідь. Година з провідником коштує рівно стільки, скільки ви встигли в неї вкласти.
• Готовність почути «не роби цього». Якщо ви шукаєте підтвердження вже ухваленому рішенню, це не порада, а обряд.

З чого почати

• Випишіть одне рішення, яке ви зараз плануєте і ціна помилки в якому — роки або серйозні гроші.
• Знайдіть двох людей, які це вже зробили. Не обов'язково відомих — достатньо, щоб у них був результат.
• Підготуйте десять питань і домовтесь про годину розмови.
• Паралельно закрийте те, що закривається без людей: одна книга або кілька грамотних запитів у пошуку прибирають половину питань ще до зустрічі.

Найчастіше провідник потрібен саме там, де людина переводить улюблену справу в дохід: помилки на цьому відрізку коштують років, а не грошей. Цей шлях розібраний покроково на програмі «Покликання. Перша 1000$». Якщо справу ще не обрано, почніть із матеріалу про те, як знайти покликання; якщо обрано, а грошей вона поки не приносить — із перших 1000 доларів.

Часті питання

Чим наставник відрізняється від коуча чи консультанта? Тим, що він сам пройшов ваш шлях і має результат, а не методику роботи з вами. Консультант допомагає вам думати, провідник розповідає, як було в нього. На старті потрібне здебільшого друге.

Чому чужа людина витрачатиме на мене годину? Тому що більшість людей охоче розповідають про свою справу, коли їх питають по суті, а не просять про допомогу. Конкретні підготовлені питання читаються як повага до досвіду, а не як прохання.

А якщо порада виявиться неправильною? Досвід іншої людини — це матеріал для власного рішення, а не саме рішення. Наймудріше, що можна зробити на старті, — дізнатися досвід інших і, спираючись на нього, ухвалювати вже власні рішення. Тому й потрібні дві-три розмови, а не одна.